Микола Бажанов

Бажанов Микола Данилович (7.05.1899 р., м. Жлобин (Білорусь) - 13.01.1985, м. Ромни) - письменник, член Спілки письменників СРСР і УРСР.

Народився в родині лікаря. Здобувши середню освіту, працював учителем у залізничній школі на станції Бахмач, Чернігівської області. У 1929 році закінчив економічний факультет Київського інституту народного господарства. З 1930 року працював інженером та економістом на залізничному транспорті. Учасник Великої Вітчизняної війни. У повоєнний час, з 1944 по 1959 рік працював у Ромнах начальником планового відділу консервного заводу. З 1959 року на пенсії.

Друкуватися в пресі почав з 1936 року, хоч писати етюди, новели став ще в 20-ті роки. Автор художньо-документальних повістей "Рахманинов" (1963) і "Танєєв" (1971), які вийшли друком у Москві у "Молодій Гвардії" в серії "ЖЗЛ". Книга "Рахманінов" була видана в Румунії, Болгарії, Польщі, Франції, Англії, Чехословаччині та інших країнах. Микола Бажанов писав також оповідання, окремим виданням вийшов біографічний етюд "Все ветры времени" (1971). У 1979 році він завершив нову повість, яку присвятив російському піаністу, педагогу, народному артисту СРСР Олександру Гольденвейзеру. Написав ще художній твір, повість "Легенда о Жаклін дю Пре", яка також пов'язана з музикою. У ній змалював талановиту, молоду віолончелістку. Працював над черговим романом "Скрябін".

Займався письменник ще й малярством. Такі кольорові його пейзажі, як "Туманний день", "Острів Ваалам", "Квітка едельвейса" глибокі за змістом. Картини його експонувались на місцевих виставках художників-аматорів, де здобували високу оцінку. Нагороджений медаллю "За доблесну працю у Велиій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.", Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Микола Бажанов, як і його герої, ще в юності зрозумів, що в цій чудовій гонитві за щастям і заключається саме щастя.Не у володінні, а в прагненні, не в досягненні, а в творчості. У літньому віці він знайшов у душі своїй запаси нерозтрачених сил, відкрив невичерпні джерела натхнення.

Бажанов вважав, що музика виховує так само, як і література. Він міг би сказати: "Якби над моєю головою постійно звучала П'ята симфонія Бетховена, я ніколи не зробив негідного вчинку".

Сила перетворення властива музиці і слову. Бажанов дав можливість очистити душу від усього дрібного, буденного, нікчемного. Серед десятків листів над усе радували його листи музикознавців. Подібно Бджолі з байки Крилова він повторював, що тішиться, бо в сотах є і його крапля меду.

Відтоді чимало води спливло. Немає консервного заводу, де працював письменник, але є вулиця імені Бажанова, на будинку в місті Ромни, де жив письменник, встановлено пам'ятну дошку, є книги, які й через десятиліття живуть, обдаровують спраглих і втомлених.

Книги на Книгомані